Зернобобові культури – одне з важливих джерел рослинного білка для харчування людей і годування тварин. Зокрема вони є основою раціонів, необхідних для перебігу усіх біохімічних процесів в організмі тварин, формування у них високої продуктивності. Тим-то однорічні зернобобові займають провідне місце у структурі рослинних білкових ресурсів України. Південній частині України притаманні часті посухи, що призводить до значного зниження врожаю усіх сільськогосподарських культур. Тому тут особливої цінності набуває нут, як жаро- та посухостійка культура. Це культура стародавнього світового землеробства, насіння якої було виявлено у пальових спорудах та єгипетських пірамідах. Найбільш ранні знахідки насіння нуту в Туреччині датуються 5450 р. до н.е., в Індії його культивували 2000 років до н.е. Ізраїльські вчені переконливо довели, що введення нуту в їжу суттєво знижує ймовірність онкологічних захворювань, інфаркту, гіпотонії, гальмує процес старіння шкіри у людей. Насіння нуту містить велику кількість калію й кальцію, які беруть участь у регульовані кровообігу, а також селену, що запобігає появі багатьох хвороб, особливо таких як ендокринні, анемія, аритмія серця, нервові тощо. Вживання нуту сприяє зменшенню артеріального тиску у людей, виводить камені із жовчного та сечового міхура, відкриває закупорені протоки у печінці та селезінці, зміцнює серцеві м’язи, підвищує еластичність судин. При приготуванні страв нут можна змішувати з різними овочами, додавати в салати, супи та фарш для котлет і пельменів. Насіння нуту містить 28-32% білка і до 7% олії. Його білок за амінокислотним складом дуже близький до ідеального – за крітеріями ФАО, за поживною цінністю він не поступає перед іншим видами бобових, зокрема й соєю. За багатством та якістю природного комплексу вітамінів та інших біологічно активних сполук він є одним з найцінніших серед багатьох продуктів рослинного і тваринного походження. Біологічна цінність білка нуту складає 52-78%, коефіцієнт перетравлення – 80-83%. Насіння є доброю добавкою до різноманітних продуктів, особливо дитячого харчування. Борошно використовується для виготовлення печива й інших солодощів. Нут не містить антипоживних сполук, а тому немає необхідності у термічній обробці його перед згодовуванням тваринам. Нут займає третє місце у світі з-поміж зернобобових культур за посівними площами, після сої та квасолі. В Індії щороку засівають ним біля 10 млн. га, що складає приблизно 83% світових площ. Його також вирощують у Туреччині, Ізраїлі, Пакистані, Ірані, Вірменії, Казахстані, Азербайджані, а також у країнах Африки, Південної та Північної Америки та Південної Європи. В Україні посівні площі нуту й гороху до Другої світової війни були однакові, проте на півдні нуту висівали більше. Після війни у зв’язку зі зростанням посівів під горохом, а також через відсутність добре адаптованих до місцевих умов високоврожайних технологічних сортів нут практично зник з виробництва. У наш час створено ряд нових високопродуктивних і стійких до хвороб сортів, тому посівні площі під нутом постійно зростають. Нут у симбіозі з азотфіксувальними бактеріями засвоює значну кількість атмосферного азоту, використовує малодоступні для зернових культур важкорозчинні мінеральні сполуки як з орного горизонту, так і з більш глибоких шарів ґрунту. Після збирання цієї культури на кожному гектарі з пожнивними рештками залишається стільки ж поживних речовин, скільки від 15-20 т перегною. У цій праці наведена коротка ботанічна характеристика культури, її біологічні особливості, агротехніка, а також характеристика та опис сортів.
БОТАНІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА І БІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ
Нут відноситься до сімейства бобових (Fabaceae Lindl.) і роду Cicer L. Відомо 39 видів роду Cicer, які розповсюджені у центральній і західній Азії. У культурі вирощують тільки один вид Cicer arietinum L., який у дикій природі не зустрічається. Культурний нут (Cicer arietinum L.) – однорічна рослина, достатньо холодостійка, мінімальна температура проростання насіння 4-5оС. За морозостійкістю вона займає перше місце серед зернобобових. За помірної зими посіви, навіть і пізньоосінні добре перезимовують у фазі проростків під сніговим покривом, витримуючи короткочасне зниження температури повітря до -25оС. Весною після танення снігу проростки витримують заморозки до -16оС, дорослі рослини не гинуть при -8оС. Коренева система стрижнева з добре розвинутим головним коренем, який проникає у ґрунт на глибину до 100 см і більше, але біля 50% кореневої системи розвивається на глибині до 20 см. На корінні формуються бульбочки з азотфіксуючими бактеріями. Стебло прямостояче, з багатьма гілками, штамбової, напівштамбової або розлогої форми. Гілкування починається біля основи стебла або у середній частині в залежності від сорту. Висота рослин коливається від 20 см до 1 м, у середньому 45-60 см, колір зелений, з різними відхиленнями від світло-зеленого до темно-зеленого, з наявністю або відсутністю антоціанової пігментації. Лист складний, непарноперистий, складається з 11-17 листочків, їхня кількість різна у залежності як від сорту, так і від місця їх знаходження на рослині. Багатолисточкове листя знаходиться у середній частині стебла. Форма листочків еліптична або зворотнояйцевидна, довжина від 9,3 до 20,7 мм, ширина – від 3,5 до 11,3 мм. Колір листя зелений, сизо-зелений або жовто-зелений, іноді з фіолетовим відтінком. Квітка. Квітконоси в більшості випадків одноквіткові або двоквіткові. Квітки пятичленисті, дрібні, колір віночка найчастіше всього білий або фіолетовий, хоча можуть бути варіації рожевого, світло-рожевого, темно-рожевого, блакитного або жовто-зеленого відтінків. Між кольором квіток і насіння існує кореляція, як правило, світле насіння формується на рослинах з білими квітками, темне – з рожевими або фіолетовими. Плід – біб овально-подовженої, овальної або ромбічної форми, довжиною 1,5-3,5 см, з пергаментним шаром, при дозріванні не розтріскується. Спілі боби мають різні відтінки: у білонасіннєвих сортів – солом’яно-жовті, зеленонасіннєвих – зеленуваті, темнонасіннєвих – сизо-фіолетові. Кількість насінин у бобі, як правило, 1-2, рідко 3. Насіння нуту характеризується наявністю носика, поверхня зморшкувата або гладка. Розрізняють три форми насіння: вуглувата, яка схожа на голову барана, округла, тобто горохоподібна і проміжна, яка нагадує голову сови. Колір шкірки насіння може бути білим, жовтим, рожевим, сірим, зеленим, світло-коричневим, коричневим, чорним або темно-коричневим, рідко зустрічаються сорти зі строкатим насінням. У вологих умовах вирощування колір шкірки насіння має більш темний відтінок, а при сухих – більш світлий. Сім’ядолі зазвичай жовті, різної інтенсивності, у дуже рідких випадках зустрічаються сорти з зеленими сім’ядолями. Маса 1000 насінин коливається від 60 до 700 г. Зазвичай сорти за розміром насіння розподіляються на три групи: дрібнонасіннєві – до 200 г; середньонасіннєві – 200-350 г; крупнонасіннєві – більш 350 г. Вегетаційний період нуту триває 80-120 діб у залежності від сорту та умов вирощування. Нут за фотоперіодичною реакцією відноситься до культур тривалого дня, тому при більш пізньому посіві фази вегетаційного періоду рослин скорочуються і зменшується врожай. Рослини нуту є типовими ксерофітами. Вони несуть дрібне листя, невисокого росту, клітини різних органів виділяються високим осмотичним тиском. Листя і боби вкриті волосками, які виділяють багато щавелевої кислоти, що захищає їх від ряду шкідників.
АГРОТЕХНІКА
МІСЦЕ У СІВОЗМІНІ
Нут не вибагливий до попередника, але найбільшу урожайність отримують після зернових культур. Головна умова при розміщені нуту на полі – слабка засміченість і відсутність багаторічних кореневищних і дводольних бур’янів. У свою чергу нут є відмінним попередником для більшості сільськогосподарських культур. Урожайність озимої пшениці після нуту така ж, як після чорного пару, а у деяких випадках навіть перевищує її. Головний критерій, який зумовлює урожайність наступної після нуту культури, це рівень розвитку бульбочок. Коли достатня кількість бактерій у ґрунті й відмінні умови для їхнього розвитку (оптимальна вологість, аерація), урожайність наступної культури більша. Нут рано звільняє поле й тому створює сприятливі умови для підготовки ґрунту і накопичення вологи у нього. Таким чином, нут найкраще розміщувати у ланцюгу сівозміни "озима пшениця (ячмінь) – нут – озима пшениця", який відзначається високим економічним ефектом. За наявності збудників аскохітозу і фузаріозу культуру слід висівати на одному й тому ж полі не частіше, ніж раз на чотири роки.
ОБРОБІТОК ҐРУНТУ
Традиційний обробіток ґрунту під нут – звичайний для ранніх ярих культур: одне-два дискування попередника, глибока оранка, вирівнювання зябу з осені й ранньовесняне закриття вологи. Дуже важливо відразу ж по збиранню попередника задискувати стерню. Цей захід сприяє збереженню вологи, знищенню бур'янів і створює сприятливі провокаційні умови для проростання насіння бур'янів. При засміченні багаторічними кореневищними бур'янами поле два-три рази дискують по різних діагоналях з часовим розривом 10-15 діб. Через два-три тижні після останнього дискування поле орють на зяб. Експериментально доведено, що при збільшенні глибини оранки з 13,5 до 27 см урожай насіння нуту збільшується на 36,2%. Глибока оранка розпушує ґрунт, при цьому створюються добрі умови для накопичення вологи і аерації у ньому. А за таких умов добре розвиваються бульбочкові бактерії, які суттєво зумовлюють урожайність нуту і наступної культури. Оскільки нут висівають рано навесні і часу для вирівнювання зябу мало, то цей захід слід виконати восени, що сприяє збереженню ґрунтової вологи. Тоді весною достатньо провести одне боронування і передпосівну культивацію. Останнім часом багато сільськогосподарських виробників переходять до мінімального або нульового обробітку ґрунту. І на вирощуванні нуту вже склався позитивний досвід з таких способів обробітку. Головне тут заміна глибокої оранки ґрунту глибоким дискуванням або глибоким розпушуванням ґрунту.
ДОБРИВА
Основна частина білка в зернах і зеленій масі бобових культур формується за рахунок азоту повітря, яке фіксується за допомогою клубенькових бактерій, які розташовані на кореневій системі. При низькій вологості або в сухому ґрунті бульби не формуються. Азот мінеральних добрив є інгібітором азотфіксації. Навіть малі дози мінерального азоту негативно впливають на формування бульб, оскільки при цьому рослини переходять на його споживання і необхідність в бульбах відпадає. Дуже важливу роль в цьому процесі грають мікроелементи, які підвищують інтенсивність азотфіксації у декілька разів. В зернових бобових культур відзначають наступні фази росту: проростання, схід, гілкування стебел, бутонізація, цвітіння, формування бобів, дозрівання, повне дозрівання. Основними є фази сходу, бутонізації, цвітіння і дозрівання. Фаза сходу характеризується появою перших справжніх листочків або сім'ядолів. Формування бутонів і квіточок свідчить про перехід до фази бутонізації і цвітіння. Встановлюється вона по перших нижніх квітках. Початок фази дозрівання визначається при побурінні 1-2 нижніх бобів, а повне дозрівання – коли побуріло не менше половини бобів. Зернові бобові культури дуже позитивно реагують на використання рідкого органічного добрива «Ріверм», який забезпечує формування бульб за будь-яких ґрунтово-кліматичних умов, завдяки вмісту в ньому азот-фіксуючих бактерій, а значить і подальший ріст і розвиток рослини. Після сходу в сої інтенсивно розвивається коренева система і дуже повільно надземна маса. Найбільше поживних речовин вона споживає під час цвітіння бобів. Під час сходу і впродовж тижня після сходу паросток використовує поживні речовини з насіння. За два тижні після сходу азотофіксуючі бактерії починають засвоювати азот з повітря і можуть повністю забезпечити рослину цим елементом живлення. Найбільше азоту нут засвоює в період від бутонізації до цвітіння, коли інтенсивно зростає вегетативна маса. Обробку насіння нуту необхідно проводити в день висіву 5,0% розчином «Ріверма». В цьому випадку, чим раніше висівається насіння після обробки, тим кращий результат. При обробці насіння відбувається обмін позитивними і негативними зарядами через плівку, що призводить до швидкого набрякання. Оброблене насіння зберігати не можна. Можливе поєднання «Ріверма» з протруйниками. Для збільшення кількості і якості зерна необхідно провести позакореневе підживлення не пізніше, ніж за тиждень до бутонізації 1,5-2,0% розчином «Ріверма». Раціональне комплексне використання мікробіологічних препаратів при вирощуванні нуту забезпечує збільшення продуктивності рослин і родючості ґрунту за рахунок відновлюваних природних ресурсів, отриманню дешевої екологічно чистої високобілкової продукції.
ПІДГОТОВКА НАСІННЯ ДО СІВБИ
Хвороби нуту все частіше виникають у місцях, де формується крупне виробництво, і з подальшим зростанням посівних площ епіфітотії будуть все частішими та небезпечнішими. Дуже важливо контролювати хвороби на початкових етапах розвитку рослин, тому особливу увагу тут мають протруйники насіння. На жаль, жодного офіційно рекомендованого препарату для нуту в Україні на сьогоднішній час не існує. Протруйники для нуту повинні не тільки знищувати патогенну мікрофлору, а й не впливати на наступну продуктивність культури і бути нейтральними щодо бульбочкових бактерій. Ми провели ряд лабораторних і польових досліджень з кількома зареєстрованими в Україні препаратами і рекомендуємо їх для обробки насіння нуту. Так, для запобігання розвитку грибкових захворювань, які передаються насіннєвим матеріалом, за два-три тижні до сівби слід протруїти насіння препаратами Вітавакс 200 ФФ (2,5 л/т) або Ламардор FS 400 (0,15-0,2 л/т), які мають позитивний вплив на посівні та продуктивні якості насіння нуту і найменш токсичні до бульбочкових бактерій. Дуже важливо сумістити протруєння насіння з препаратом «Ріверм». «Ріверм» насичений іонами мікроелементів, які сприяють активності ферментів при розщеплюванні складних з'єднань, забезпечуючи високу ступінь проростання насіння і подальший розвиток пагінців. У обробленому розчином «Ріверма» насінні відбувається обмін позитивними і негативними зарядами між внутрішньою і зовнішньою сторонами оболонки до моменту набрякання білка. При набряканні білка оболонка розривається, і волога поступає усередину насіння. Це збільшує інтенсивність і одночасність проростання, а головне - енергію росту. Навіть при засусі, насіння має досить енергії, щоб нормально рости до 14-22 днів. При поєднанні з іншими протруйниками «Ріверм» знімає стрес з паростків. Оброблене насіння ніби потрапляє в своє природнє середовище, необхідне для його повноцінного розвитку.
СІВБА
Сіють нут після ранніх зернових культур, коли ґрунт на глибині загортання насіння прогріється до 5-6оС. Використовують звичайні зернові сівалки СЗ-3,6 (верхній висів), овочеві – СКОН-4,2 та інші. Насіння нуту для набухання і проростання потребує 140-160% вологи від їх маси, тому глибина загортання залежить від вологості ґрунту. При достатньому зволоженні вона складає 6-8 см, при середньому – 9-10, а при посіві у сухий ґрунт насіння все ж необхідно положити у вологий шар (допустимо до 15 см). Нут можна сіяти як звичайним рядковим способом (15 см), який рекомендується на чистих полях, так і стрічковим (45 + 15 см) або широкорядним способами (45, 60 або 70 см). Від обраного способу посіву залежить і норма висіву насіння. Так, при рядковому способі в умовах південного Степу України рекомендується 500-550 тис./га схожих насінин (8-9 насінин/пог.м.), при стрічковому – 400-450 тис./га (13-14 насінин/пог.м.), а при широкорядному – 300-350 тис./га (16-18 насінин/пог.м.). Важливою умовою отримання дружніх сходів є рівномірне загортання насіння на однакову глибину та у вологий шар ґрунту. Ефективним заходом для отримання рівномірних і дружніх сходів, особливо за посушливих умов, є коткування (найкращий результат при використанні кільчасто-шпорових котків).
ВНЕСЕННЯ ГЕРБІЦИДІВ Рослини нуту сильно страждають від наявності у посівах бур'янів, особливо на початкових фазах вегетації. Тому в більшості випадків виправдане використання гербіцидів у системі індустріальної технології вирощування культури. Офіційно у Переліку пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні, жодного препарату рекомендованого для використання на нуті не внесено. Однак за багаторічним досвідом випробування багатьох препаратів на нуті ми знайшли декілька з них, які мають найменшу шкодочинність для культури. В якості ґрунтових гербіцидів рекомендується використання препаратів з діючою речовиною ацетохлор концентрацією 90% (Харнес новий, к.е., Трофі, к.е., Еталон к.е. нормою внесення 2,0 л/га), які знищують однорічні злакові та деякі дводольні бур’яни. Ці препарати вносяться перед сівбою або відразу після неї без загортання або з неглибоким загортанням за сухого ґрунту. Недоліки препаратів цього класу є нетривалий час дії, слабка дія на дводольні бур’яни та негативна дія на розвиток бульбочкових бактерій. Найбільш ефективними препаратами проти дводольних бур'янів є гербіциди з діючою речовиною імазетапір (Півот, 10% в.р.к., Капітан, 10% в.р.к.), які придатні для внесення безпосередньо під бобові культури. Гербіциди цієї групи мають посилену дію на однорічні злакові та дводольні бур’яни. Їх можна вносити як перед сівбою, так й після, але до появи сходів нуту в дозах 0,5-0,7 л/га (бажано з неглибоким загортанням). Максимальна доза цих препаратів практично повністю знищує всі бур’яни. Діюча речовина має тривалу післядію так, пшеницю і ячмінь можна сіяти не раніше ніж через чотири місяці після застосування, кукурудзу через рік, всі інші культури через два. Однак й післядія на основну культуру – нут теж існує, особливо в умовах підвищеної зволоженості. На рослинах нуту може спостерігатися пожовтіння, відставання у розвитку та рості, різноманітні хлорози. При настанні нормальних погодних умов всі негативні ознаки дії гербіциду на рослини нуту, як правило, зникають. В останні роки нагромаджений досвід з використання для нуту та сої гербіциду Фабіан, який включає два діючі компоненти імазетапір і хлоримурон-етил. Він являє собою добре розчинні у воді гранули і вноситься у дозі 100 г/га. Гербіцид знищує широкий спектр одно- і багаторічних злакових і широколистяних бур'янів, у тому числі амброзію, дурнишник і повитицю. Діючі компоненти Фабіана на протязі декількох годин проникають у рослину через коріння або листя, пересуваються по флоемі та ксилемі та нагромаджуються у точках росту. Вони пригнічують процеси синтезу білків, порушують ділення і ріст клітин меристеми бур'янів. У результаті цього має місце зупинка росту бур'янів, пожовтіння листя, відмирання коріння. На нуті цей гербіцид рекомендуємо вносити до або після сівби, але обов’язково до появи сходів культури. Його використання на молодих рослинах нуту призводить до суттєвого їх пошкодження. Гербіцид Фабіан завдяки двом компонентам і меншій концентрації імазетапіру, ніж у Півоту та його аналогів, завдає меншої шкоди наступним культурам. Після збирання нуту можливо на цих полях розміщати озиму пшеницю або ячмінь, наступного року ярі зернові й кукурудзу. Для досягнення високої ефективності ґрунтових гербіцидів необхідна ретельна передпосівна обробка ґрунту, яка виключає наявність крупних (більш 2 см) грудок, і неглибоке загортання (3-6 см). Слід враховувати, що глибоке загортання (більш 6 см) знижує ефективність гербіцидів за рахунок зменшення концентрації діючої речовини у верхньому шарі ґрунту, з якого спроможне проростати насіння бур’янів. З великого різноманіття існуючих на сьогоднішній день на ринку пестицидів в Україні нами не знайдено жодного страхового гербіциду проти дводольних бур'янів. Але існує ряд гербіцидів, які можна використовувати на посівах нуту в якості страхових для боротьби зі злаковими бур’янами. Селект 120, к.е. – високоефективний протизлаковий гербіцид фірми «Аріста Лайф Сайєнс Корпорейшен». Діюча речовина клетодим. Добре знищує усі види однорічних і багаторічних злакових бур’янів. Доза внесення проти однорічних 0,4-0,8 л/га, багаторічних – 1,4-1,8 л/га. Використовується за висоти однорічних бур’янів до 3-5 см, багаторічних – 15-20 см, незалежно від фази розвитку рослин нуту. Тарга супер, 5% к.е. – протизлаковий гербіцид фірми «Ніссан Кемікл». Діюча речовина хізалофоп-П-етил. Строки внесення такі ж, як й у попереднього препарату за дози 1,0-2,0 л/га проти однорічних і 2,0-3,0 л/га для багаторічних бур’янів. Пантера, 4% к.е. – протизлаковий гербіцид фірми «Юніроял Кемікл». Діюча речовина хізалофон-Р-тефурил. Доза внесення 1,0-1,5 л/га проти однорічних і 1,75-2,0 л/га багаторічних бур’янів. Обробку проводять за наявності 3-4 листків у однорічних і висоти 10-15 см багаторічних бур’янів за будь-якої фази розвитку рослин нуту. Фюзілад Супер 125 ЕС, к.е. – протизлаковий гербіцид фірми «Сінгента». Діюча речовина флуазифон-П-бутіл. Діє на більше сорока видів однорічних і багаторічних злакових бур’янів. Доза внесення 1,0-2,0 л/га на однорічні й 2,0-3,0 л/га – на багаторічні бур’яни. Обробку проводять за наявності 2-4 листочків у однорічних бур’янів і висоти 10-15 см багаторічних злакових бур’янів. На цей момент на ринку пестицидів України є багато препаратів-аналогів вище перерахованих (однакова діюча речовина), які теж можна використовувати на нуті, дотримуючись рекомендацій, однак тут великий шанс потрапити на фальсифікат, тому ми рекомендуємо використовувати препарати всесвітньовідомих, перевірених фірм.
ДОГЛЯД ЗА ПОСІВАМИ
На полях, які не були оброблені ґрунтовими гербіцидами для знищення проростків бур'янів, слід застосовувати одне досходове і два післясходових боронувань. При внесенні ґрунтових гербіцидів проведення цих заходів не рекомендується, щоб не порушити захисний екран, створений у верхньому шарі ґрунту. Досходове боронування виконують середніми боронами або райборінками поперек або за діагоналлю посівів за 3-4 доби до появи сходів. Перше післясходове боронування проводять середніми боронами на 7-8 добу після появи сходів у фазу 3-5 листочків, коли бур’яни знаходяться у стадії "шильця", а друге – через тиждень після першого. Боронують упоперек або за діагоналлю посіву, встановлюючи зуби борони скісною стороною уперед. Швидкість руху агрегату 5-6 км/год. Для зменшення травмування рослин післясходові боронування проводять у післяобідній час, коли тургор у рослин послаблений і вони менш ламкі. Своєчасне та якісне проведення боронування знищує до 90% проростків однорічних бур’янів. Цей агротехнічний прийом руйнує також ґрунтову кірку після дощів. На рядкових посівах механічні методи боротьби з бур’янами закінчуються боронуванням. На широкорядних і стрічкових посівах рекомендуються 2-3 міжрядні обробітки. Перший проводять на глибину 5-6 см з захисною смугою 8-10 см, другий – через 8-10 діб на глибину 6-8 см і при необхідності третій – перед змиканням рядків. Міжрядний обробіток, крім знищення бур'янів і ґрунтової кірки після дощів, сприяють розпушенню ґрунту, покращують обмін повітря у ньому, що позитивно позначається на процесі розвитку бульбочок.
БОРОТЬБА З ШКІДНИКАМИ ТА ХВОРОБАМИ
У нуту немає специфічних шкідників. Однак у деякі роки, особливо при посіві після овочевих культур або на полях поряд з ними, спостерігаються сильні пошкодження різними видами совок. Під час льоту та відкладання яєць, що співпадає з фазами розвитку "цвітіння – початок бобоутворення", ефективні одно- або дворазові обробки посівів інсектицидами. Добре себе зарекомендували препарати Коннект 112,5 SC, к.с. (0,4-0,5 л/га), Актелік 500 ЕС, к.е. (1,0 л/га), Арріво, 25% к.е. (0,3-0,4 л/га), Волатон 500, 50% к.е. (0,8-1,0 л/га), Децис, 25% к.е. (0,3 л/га), Сумітіон, 50% к.е. (0,6-1,2 л/га), Ф’юрі, 10% в.е. (0,07-0,10 л/га), Шерпа, 25% к.е. (0,2-0,3 л/га) та інші. На нуті зустрічаються більше сорока хвороб. Однак в умовах півдня України розповсюджені лише дві хвороби: аскохітоз і, особливо, фузаріоз. Останній викликає в’янення сходів, дорослих рослин і загнивання насіння. Найбільше розповсюдження фузаріозне в’янення отримує за вологої і прохолодної весни. Хвороба носить, як правило, вогневидний характер. При ураженні рослин спостерігається пожовтіння листя і в’янення. У них при надломі коріння видні чорні крапки або смуги закупорених міцелієм гриба судин. Інфекція зберігається у ґрунті на рослинних залишках і передається через насіння. Сорти, які ми рекомендуємо для вирощування, виділяються достатньою польовою стійкістю до цього захворювання. Однак при надмірній вологості та значних виробничих посівах (100 і більше гектарів) хвороба може призвести до великих втрат урожаю, а в деяких випадках до повного знищення посівів. Тому при настанні сприятливих для розвитку хвороби умов і перших симптомах рекомендується проведення обробки посівів препаратом виробництва фірми Байєр Коронет (0,5-0,6 л/га з додаванням прилипала Меро (0,4 л/га) або, у випадку відсутності цього препарату, іншими з діючою речовиною тебуконазол. Серед заходів боротьби з шкідниками і хворобами нуту важливу роль має додержання сівозміни. Не слід розміщати посіви на одному і тому ж місці раніше, ніж через чотири роки, а також після інших бобових культур, в тому числі і багаторічних, і після овочевих культур. Зяблева оранка, оптимальні строки сівби, використання здорового насіння і стійких сортів сприяє зниженню інфекції. Своєчасне знищення бур'янів на полях і на узбіччях доріг є складовою частиною системи боротьби з хворобами і шкідниками.
ЗБИРАННЯ
Насіння нуту досить рівномірно дозріває на всій рослині, боби не розтріскуються і не осипаються, рослини не полягають, тому при збиранні прямим комбайнуванням не виникає ніяких проблем. Вегетаційний період у нуту триває 80-120 діб у залежності від сорту та умов вирощування, тому збирають його у кінці липня або на початку серпня після завершення збирання зернових культур. Висоту зрізу регулюють так, щоб на полі не залишалися незібрані боби, зазвичай біля 10-13 см. На мотовило комбайна додатково слід набити смуги брезенту, щоб вони виступали на 5-7 см для зм'якшування ударів. Поступовий рух мотовила не повинен набагато випереджати швидкість комбайна. Кількість обертів молотильного апарата слід зменшити до 450-500 об/хв. Для меншого травмування насіння бажано зняти через один штифти у барабані, а також збільшити просвіт між підбарабанням і барабаном (на вході 25-30, на виході 14-17 мм). Кількість обертів колосового шнека доводять до 288, а насіннєвого – зменшують до 1200 об/хв. При перестої на пні збирання потрібно проводити уранці, щоб боби не відпадали. На забур’янених посівах рекомендується використовувати роздільне збирання. Нут скошують зернобобовими жатками, два-три дні скошені рослини просушують, потім обмолочують комбайном з підбирачем. Солому нуту можна використовувати для годування КРС і свиней після попереднього подрібнення та перемішування з соломою злакових.
ПІСЛЯЗБИРАЛЬНА ОБРОБКА ТА ЗБЕРЕЖЕННЯ НАСІННЯ
Насіння нуту, яке надходить від комбайна, необхідно відразу ж очистити від домішок і у випадку необхідності просушити до вологості 14%. Наявність у воросі навіть невеликої кількості зелених решток бур'янів сприяє збільшенню вологості насіння, самонагріванню і суттєвому зниженню як посівних, так і товарних якостей, тому необхідно провести очистку як можна раніше. Її виконують на машинах ОПВ-20А, ЗАВ-40, ОСМ-3У, ОС-4,5А. Для підготовки малих партій насіння застосовують насіннєочищувальні агрегати "Петкус", добрі результати отриманні при використанні машин сепараторного типу (Алмаз). У процесі висушування вологого насіння важливо слідкувати за температурою теплоносія і терміном обробки. За вологості насіння 16-19% температура теплоносія не повинна перевищувати 40оС, за вологості 25-30% – 30оС. За один пропуск не слід знижувати вологість насіння більш ніж як на 4%, оскільки це призводить до розтріскування насіннєвої шкірки. Найбільш прийнятна просушка насіння на відкритому повітрі при сонячній погоді. Насіння розсипають тонким шаром і перелопачують. За кожне перелопачування втрачається від 0,5 до 1,5% вологи. Очищене і висушене насіння нуту зберігають в мішках за висоти штабеля не більше 2,5 м або насипом до 1,5 м. Таке насіння не знижує схожості на протязі десяти років.
ЗРОШЕННЯ
Нут є однією з найбільш посухостійких сільськогосподарських культур, однак при достатньому зволоженні різко збільшується його врожайність. Якщо посіви розміщені на зрошуваних ділянках, то у фазах "цвітіння" і "цвітіння – початок бобоутворення" можна полити нормою 250-300 м3/га. Це дозволяє збільшити урожай нуту у посушливий рік майже удвоює. Однак у вологі роки або при більшій нормі зрошення існує ризик розвитку грибних захворювань.
СОРТИ
У комплексі заходів, які направлені на збільшення урожайності сільськогосподарських культур, важливе місце належить використанню високоякісного насіння, а також зареєстрованих у Реєстрі сортів рослин України і пристосованих до місцевих умов сортів. Вони служать засобами не тільки збільшення урожайності, але й покращення якості продукції, що є ціллю вирощування культури. У кожному господарстві необхідно сіяти два-три сорти з різною характеристикою. Розанна. Сорт рекомендовано для вирощування у Степу. Він відноситься до євро-азійського підвиду (subsp. eurasiaticum G. Pop.), тип kabuli, різновидність bogemico-allutaceum G. Pop (богеміко-аллютацеум). Високорослий, з високим прикріпленням нижніх бобів, висота рослин 55-60 см, прикріплення нижніх бобів – 22-24 см. Сорт має штамбовий тип куща, стійкий до вилягання. Опушення всіх генеративних органів рослини густе, солом’яного кольору. Антоціанова пігментація відсутня. Квітки середнього розміру, білі. Боби ромбічної форми середнього розміру, при дозріванні жовтого кольору. Насіння округле, світло-жовте, поверхня гладка. Маса 1000 насінин 290-310 г. За тривалістю вегетаційного періоду відноситься до середньостиглої групи (95-100 діб). Середньостійкий до фузаріозу та аскохітозу. Високопродуктивний сорт, у конкурсному випробуванні інституту в середньому за 1993-2005 рр. його урожай склав 1,79 т/га, що на 0,56 т/га більше національного стандарту. У 1997, 1999 і 2005 роках отримали урожай насіння більше 2,2 т/га. У посушливих 1996 і 2002 роках зібрали по 1,4-1,5 т/га. У 1993 році на ділянках розмноження отримали по 2,74 т/га, при цьому збір протеїну досяг 0,69 т/га. У насінні міститься 25-26 % білка і 5-7 % олії. Пам’ять. Рекомендований для вирощування у Степу. Відноситься до євро-азійського підвиду (subsp. eurasiaticum G. Pop.), тип kabuli, різновидність bogemico-allutaceum G. Pop. (богеміко-аллютацеум). Середньостиглий сорт, тривалість вегетаційного періоду 90-95 діб. Висота рослин 50-55 см, висота прикріплення нижніх бобів 20-22 см. Тип куща штамбовий, стійкий до вилягання. Опушення всіх вегетативних органів густе, сизо-зеленого кольору. Антоціанова пігментація відсутня. Квітки поодинокі, середнього розміру, білі. Боби ромбічної форми, середнього розміру, при дозріванні жовто-солом’яного кольору. Насіння світло-буре, округле, середнє, маса 1000 насінин 280-300 г. Високопродуктивний, середня багаторічна урожайність за роки випробування склала 1,74 т/га, найбільша відмічена у 2000 і 2004 рр. – 2,11 т/га (що на 0,47 т/га вище стандарту). Характерна риса сорту – стійкість до повторного відростання за підвищеної вологості, слабо уражується фузаріозом та аскохітозом, накопичує у насінні до 28–30 % білка. Антей. Рекомендований для вирощування у Степу. Відноситься до середземноморського підвиду (subsp. mediterraneum. G. Pop.), тип kabuli, різновидність hispanico-flavescens subvar. pirocarpum G. Pop. (іспаніко-флавесценс, субрізновидність пірокарпум). Ранньостиглий сорт, тривалість вегетаційного періоду 86-88 діб. Форма куща напівштамбова, висота рослин 50-55 см, прикріплення нижніх бобів 19-20 см. Антоціанова пігментація рослин відсутня. Стебло, листя і прилистки світло-зелені. Квітки поодинокі, білі, крупні. Боби крупні, овальної форми, при дозріванні солом’яно-жовтого кольору. Насіння світло-жовте, крупне, маса 1000 насінин 390-410 г. Поверхня насіння зморщена, форма проміжна. У насінні міститься 29,0-30,3% білка. За продуктивністю відноситься до кращих сортів. За результатами випробувань у СГІ, Луганському і Кримському інститутах АПВ сорт був одним з найбільш урожайних. Так, у 2002 році отримали від 1,61 до 1,84 т/га насіння сорту Антей у різних місцях випробування, тоді як урожайність національних стандартів коливалась від 1,11 до 1,34 т/га. У 2003 році в системі державного сортовипробування Молдови сорт Антей дав 1,5 т/га, що було майже у два рази більшим у порівнянні з іншими сортами, які тут вивчались. Антей є першим вітчизняним крупнонасіннєвим сортом, маса 1000 насінин якого на 30-50 % більша, ніж у інших сортів. Він відносно стійкий до фузаріозу та аскохітозу. Пегас. Рекомендований для вирощування у Степу. Відноситься до азійського підвиду (subsp. asiaticum G. Pop.), тип desi, різновидність transcaucasico-bruneo-violaceum G. Pop. (транскауказіко-брунео-віоляцеум). Рослини висотою 50-60 см, висота прикріплення нижніх бобів 20-22 см. Сорт характеризується штамбовим типом куща, стійкий до вилягання. Стебло темно-зеленого кольору, на всіх вегетативних органах спостерігається слабка антоціанова пігментація. Опушення густе, при дозріванні брудно-жовтого кольору. Листочки без воскового нальоту, темно-зелені, еліптичної форми, розміром 0,4 х 1,0 см, краї листочків пильчасті. Квітки поодинокі, середнього розміру, фіолетового кольору. Боби середні 1,1 х 2,0 см, овально-довгастої форми, при дозріванні брудно-сірі. У бобі формується у середньому 1,9 насінини, максимально три. Насіння кутастої форми, зморщене, коричневе, маса 1000 насінин 275-285 г. Вегетаційний період 94-98 діб. Сорт відносно стійкий до фузаріозу, ураження аскохітозом нижче середнього рівня, посухостійкий. У насінні накопичується до 28% білка і до 6% олії. Середня урожайність за роки випробування склала 1,89 т/га при 1,34 т/га у національного стандарту. У 2004 році на ділянках розмноження СГІ отримали урожай насіння понад 2,2 т/га. Тріумф. Рекомендований для вирощування у Степу. Відноситься до середземноморського підвиду (subsp. mediterraneum. G. Pop.), тип kabuli, різновидність hispanico-flavescens subvar. pirocarpum G. Pop (іспаніко-флавесценс, субрізновидність пірокарпум). Сорт середньостиглий, тривалість вегетаційного періоду 94-98 діб, зацвітає на 30-35-ий день після появи сходів. Форма куща напівштамбова, висота рослин 55-60 см, прикріплення нижнього бобу – 20-22 см. Стебло, листя і прилистки світло-зелені, антоціанова пігментація відсутня. Листочки без воскового нальоту, розміром 0,4 х 1,1 см, ланцетовидної форми, краї листочків гостро зазубрені. Квітки поодинокі, білі, великі, парус голий, квітоніжка коротка. Боби крупні, довжиною 2,0 х 2,3 см, ромбічної форми, світло-зелені, при дозріванні солом’яно-жовті, носик короткий, середня кількість насіння у бобі 1,1. Насіння крупне, форма проміжна, поверхня зморщена, бежева, маса 1000 насінин 410-415 г, рубчик яйцевидний, колір рубчика і носика жовтий. Посухостійкість висока, відносно стійкий до аскохітозу та фузаріозу. У насінні накопичується до 28-30% білка. Високоврожайний, середня врожайність за роки випробування склала 1,69 т/га при 1,44 т/га у національного стандарту, що на 0,11 т/га більше, ніж у сорту Антей. У 2005 році на ділянках розмноження сорту у СГІ отримали урожай насіння понад 2,1 т/га. Буджак. Рекомендований для вирощування у Степу. Відноситься до середземноморського підвиду (subsp. mediterraneum. G. Pop.), тип kabuli, різновидність hispanico-flavescens subvar. pirocarpum G. Pop (іспаніко-флавесценс, субрізновидність пірокарпум). Сорт середньостиглий, тривалість вегетаційного періоду 90-94 доби, зацвітає на 30-32 добу після появи сходів. Форма куща напівстисла, висота рослин 60-65 см, прикріплення нижнього бобу – 20-22 см. Антоціанове забарвлення будь-яких органів відсутнє. Стебло, листя та прилистки зелені. Листочки без воскового нальоту, розміром 0,3 х 1,3 см, яйцевидної форми, краї листочків пальчасті. Квітки поодинокі, білого кольору, великі, парус голий, квітконіжка коротка. Боби крупні, довжиною 1,3 х 2,4 см, овально-видовженої форми, світло-зеленого кольору, при дозріванні солом’яно-жовтого кольору, носик короткий, середня кількість насінин у бобі 1,1, максимальна – 2. Насіння крупне, форма насіння проміжна, поверхня зморшкувата, забарвлення бежеве, маса 1000 насінин 420 г, рубчик яйцевидний, колір рубчика та носика жовтий, сім’яніжка коротка. Посухостійкість висока, відносно стійкий до аскохітозу та фузаріозу. У насінні накопичується 27-28% білка. Високоврожайний сорт, у конкурсному випробуванні інституту в 2002, 2004 і 2005 роках урожайність сорту Буджак була найвищою серед усіх сортів, які тут вивчалися, і досягала 2,0 т/га. У 2005 і 2006 роках на ділянках розмноження сорту в СГІ отримали урожай насіння понад 2,1 т/га.
В екологічному сортовипробуванні Селекційно-генетичного інституту у 2006-2010 роках вивчали сім сортів селекції СГІ, два – Луганського інституту АПВ і один Красноградської ДС (табл. 1). Сорти селекції СГІ показали майже однакову середню урожайність, лише сорт Пегас перевищив, а Антей показав менший на 0,1 т/га урожай насіння, ніж сорти-стандарти. Сорти селекції Красноградської ДС і, особливо, Луганського ІАПВ виявились менш пристосованими до місцевих кліматичних умов і в середньому сформували менший на 0,03-0,27 т/га урожай насіння, ніж сорти-стандарти. Крім того слід зазначити, що сорти Добробут, Фагот і Слобожанський формують дрібне насіння, а Розанна, Пам'ять, Александрит і Пегас - середнє і Тріумф, Буджак, Антей – крупне насіння.
